На етапі розбудови системи національної освіти в Україні та інтеграції в світову відбуваються значні зміни. Однією з задач сучасної школи є розкриття потенціалу всіх учасників навчально-виховного процесу, надання їм можливостей прояву творчих здібностей. Виховання дітей в сучасному суспільстві нерозривно пов’язане з умовами економічного і політичного реформування. В цих умовах педагогічний колектив Путивльської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів  приділяє значну увагу системі трудового виховання школярів не тільки як одній з важливих ланок виховання, а й засобом збагачення соціокультурного життя вихованців, пристосування їх до життя в ринкових умовах, економічної освіченості тощо.

Статистично, більша частина наших вихованців з сільської місцевості, тому, як одне з направлень трудового виховання ми розглядаємо як практичною підготовкою їх до участі в господарюванні, сільгоспроботах, розвиток навичок самообслуговування та самозабезпечення, самовпевненості у власних результатах і разом з тим найважливішим елементом морального, інтелектуального й естетичного виховання.

Звичайно, кожен з працюючих в школі сам розуміє і доводить до своїх підопічних про розвиток в труді загальнолюдських моральних якостей, що в значній мірі допоможуть у подальшому житті. Опорною схемою кожної групи вцілому і зокрема вихованця стала

 

Використовуючи досвід роботи відомих українських педагогів, особливо Василя Олександровича Сухомлинського, протягом багатьох років в школі склалися певні традиції та здобутки в організації роботи з трудового виховання. В основу роботи колективом школи покладені окремі принципи трудового виховання.

Виходячи з цих принципів, кожен педагог школи розуміє, що праця лише тоді становиться виховною силою, коли вона збагачує інтелектуальне життя, наповнює багатогранним змістом розумові, творчі інтереси, запалює моральну цілісність і звеличує естетичну красу особистості та колективу. Вона може стати джерелом радості лише тоді, коли людина бачить в ній щось більш значуще, ніж отримання засобів для задоволення матеріальних потреб, - духовну творчість, розкриття своїх здібностей, таланту.

Ми намагаємося, щоб вихованець зрозумів, що своєю працею він приносить користь не лише собі, а й всьому колективу, тому до праці залучаємо дітей, починаючи з початкових класів. Така праця для задоволення колективних потреб стає для дітей шкалою морального загартування. Лише у вихованця, який приймає близько до серця загальні інтереси, виховується почуття обов’язку, честі. Совість не дозволяє йому бути байдужим, коли йдеться про загальні, колективні потреби.

Кожна група доглядає свою клумбу, яка стала ніби-то дослідницькою ділянкою краси. З перших днів весни і до глибокої осені на клумбах школи цвітуть квіти. Тільки-но повіє теплом і розтане сніг розцвітають маргаритки. Дружно цвітуть нарциси, вслід за ними розгортаються тюльпани, піони. А за ними вслід літні квіти: гвоздики, чорнобривці, які поступаються різнокольоровим айстрам, жоржинам – вісникам осені.

Для проведення теоретичних, практичних, дослідницької роботи, вирощування овочевої і квіткової розсади в школі з 1989 року функціонують теплиці. Тепличний комплекс став живою лабораторією, де вихованці мають можливість вивчати кращі технології вирощування розсади квітів та овочів. Робота в закритому ґрунті, особливо в осінньо-зимовий період, певною мірою компенсує дефіцит спілкування дітей з живою природою.

В нових економічних умовах навчально-дослідна робота на відкритому ґрунті набуває нового змісту. Триває пошук нових перспективних агротехнічних методів вирощення овочевих культур.

Нерідко на уроках математики, мов, літератури, природознавства, біології вчителі використовують завдання, в яких використовують матеріали ефективності використання земельної ділянки. Учні вчаться самостійно проводити математичні розрахунки показників врожайності, ведуть облік ефективності внесення мінеральних і органічних добрив, поєднуючи все це з практичними заняттями з ботаніки.

Навички самостійної праці, бережливе, господарське  ставлення до суспільної власності, до всього оточуючого народжуються в повсякденних власних колективних справах кожної групи. Однією з основних задач трудового виховання, умов і гарантій соціального захисту кожної дитини колектив школи вважає організацію їхнього харчування, самозабезпечення овочами шкільної їдальні, що багато в чому сприяє калорійному і якісному харчуванню учнів. Виходячи з того, що тільки зберігши і закріпивши здоров’я дітей, можна успішно вирішувати з ними навчально-виховні завдання. Важливе значення при цьому має наявність власної земельної ділянки в розмірі 8,3 га. Тут  ось уже протягом 10 років вирощуються всі і в достатній кількості овочі. Щорічно коштовність сільгоспродукції, яка вирощена власними силами складає близько 80-100 тис.грн. Вирощена продукція в значній мірі покращує асортимент блюд шкільної їдальні, що розуміє кожен член колективу: і дитина, і дорослий.

Самообслуговування – один з важливих видів праці, з нього і починається трудове виховання, і в подальшому воно стає обов’язком і звичкою кожної людини. Як вважав В.О.Сухомлинський: самообслуговування – важливий засіб дисциплінування людини, виховання в ньому почуття обов’язку перед іншими. Самообслуговування перетворює працю в однакові обов’язки всіх, робить її загальною.

Вже стало традицією, що кожна вікова група школи виконує свої певні обов’язки по самообслуговуванню. Приємно спостерігати за роботою вихованців при кожному виїзді на поле, бачити нестерпиме прагнення до роботи молодших школярів, коли на земельній ділянці працюють старші, а ще приємніше бачити запал очей дітей, коли зібрано власними руками багатий врожай овочів та фруктів, усвідомлення того, що це зроблено колективно, власними руками. Саме завдяки колективній роботі, молодші вихованці беруть приклад з старших, старші – з дорослих. Особистий вклад в колективну справу діти відчувають завжди і намагаються виконати свою роботу не гірше за інших.

На стартову Далі