На стартову Далі Сформованість та ефективність системи національного виховання.

Сформованість та ефективність системи національного виховання.

 

Національне виховання  є одним із головних пріоритетів органічного складового освіти, його основна мета - виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді потреби та уміння жити в громадському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної культури.

Національне виховання в нашій школі спрямовується на залучення учнів до глибинних пластів національної культури і  духовності формування у дітей та молоді національних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань на основі цінностей вітчизняної та світової культури.

Національне виховання здійснюється на всіх етапах навчання в школі, забезпечується всебічний розвиток, гармонійність і цілісність особистості, розвиток її здібностей  та обдарованість, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності і культури, виховання громадянина України, здатного до  самостійного мислення, суспільного вибору і діяльності, спрямованої на процвітання України.

Побудова і збереження Української демократичної держави вимагає формування в її громадян національної свідомості і самосвідомості

Вихователь є джерелом, з якого дитина найбільш черпає допомогу для національного самовизначення. Якщо предметом уваги дитини стає національне, рідне, а вихователь спонукає дитину поставитись до нього прихильно, то це є шлях до формування  національної свідомості.

Працюючи з дітьми педагоги нашої школи дбають, щоб дитина якнайкраще стикалась з національними цінностями. В нашій школі цей процес  йде двома напрямками:

- через навчальні предмети;

- через організацію виховної роботи.

Кожен урок з історії, правознавства, української мови та літератури, малювання та ін. несе в собі мету вдосконалення  ставлення учнів до Української держави, розвиток національної свідомості.

Наш учень і вихованець повинен відповідати часу. В ньому мають поєднуватись висока духовність, національна свідомість.

У серцях дитячих повинно жити утвердження нової людини, як носія духовного інтелекту української нації. Саме  тому робота з цього напрямку починається з 1 класу, бо  відродження свідомості підростаючого покоління.

Учні 1 класу знайомляться з державними символами України, її культурною спадщиною. Вихователі намагаються прищепити учням любов до  своєї нації, відчути себе її часткою.

Працюючи з дітьми вихователі чітко уявляють процес формування і становлення національної свідомості і самосвідомості дитини.

З учнями 2-4 класів проводиться цикл таких виховних заходів: “Із знання свого родоводу”, “ Моя бабуся”, “ Моя сім¢я”, “Що в імені твоїм”, “ Ми всі  українці - єдина сім¢я”, “ Київ - столиця України” та інші. Улюбленою формою роботи стали тематичні екскурсії “ Знайомство з містом”, екскурсії до краєзнавчого музею.

На молодший підлітковий рік ( учні 5-6 класу) припадає національно-політичне самоусвідомлення, що передбачає усвідомлення себе як частини нації, що має чи виборює певне місце серед інших націй.

Учні чітко усвідомлюють себе частиною своєї сім¢ї. Цьому сприяли заходи. Бути гідним сином ( дочкою) своєї родини,” Шануй батько і матір”, “Пісні рідного краю”.

Вихователі працюють над продовженням знайомства  з  історично козацтва, з побутом українського народу.

Головними складовими національного виховання є громадське і патріотичне виховання. Саме тому педагоги працюють над дотриманням дітьми моральних норм, виховання патріотичних почуттів, спонукають і до фізичного вдосконалення громадянина-патріота. В школі є план роботи по  підготовці до святкування 60-річчя Дня Перемоги, який містить в собі заходи патріотичної спрямованості.

Учням старшого віку (7-9 кл.) притаманне громадсько-державне усвідомлення. Вони переживають процес кристалізації і шліфування громадянськості, почуття господаря держави, патріота і оцінює їх через призму інтересів держави.

У виховній роботі з старшокласниками використовуються такі форми робіт, як вечір, диспути, години спілкування, дискусія. “ Мово моя колискова”, “Людина і Всесвіт”,” Для чого живе людина”, “В чому сенс життя” та інші. Національні цінності можна розглянути, як певні готові набуття народу і як процес їх творення. Тому дитина в нашій школі має справу як із готовим національно-культурним “продуктом”, так і з самим процесом творення національних цінностей. Учні приймають участь у пошуковій роботі, записують спогади про минуле, дбають про збереження сімейних традицій. При проведенні в листопаді 2003 року тижня пам’яті, присвяченого 70 річчю голодомору на Україні, учні 6 класу зібрали записали спогади людей, яким довелось побачити все власними очима, пройти через це. Участь  дитини у такій роботі є для неї процесом надбання та збагачення національної свідомості.

Наука доводить, що справжнє виховання є глибоко національним за  сутністю, змістом, характером, та історичним покликанням. Адже  “нація –  це насамперед, система  різноманітних природних, психологічних, історико-зумовлених ознак тіла, душі і розуму” ( К.Д.Ушинський), тобто психології, характеру , інтелекту певної культурно-історичної спільності людей. Як немає людини взагалі ( абстрактної, безликої, без конкретної приналежності), а є людина-українець, росіянин тощо, так і немає виховання взагалі, а є  виховання національне, стержнем якого є виховання національної свідомості.

На стартову Далі
Hosted by uCoz