Національне виховання є одним із головних пріоритетів органічного
складового освіти, його основна мета - виховання свідомого громадянина,
патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних
взаємин, формування у молоді потреби та уміння жити в громадському суспільстві,
духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної культури.
Національне виховання в нашій
школі спрямовується на залучення учнів до глибинних пластів національної
культури і духовності формування у дітей
та молоді національних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань на
основі цінностей вітчизняної та світової культури.
Національне виховання здійснюється
на всіх етапах навчання в школі, забезпечується всебічний розвиток, гармонійність
і цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдарованість, збагачення на цій основі
інтелектуального потенціалу народу, його духовності і культури, виховання
громадянина України, здатного до
самостійного мислення, суспільного вибору і діяльності, спрямованої на
процвітання України.
Побудова і збереження
Української демократичної держави вимагає формування в її громадян національної
свідомості і самосвідомості
Вихователь є джерелом, з якого
дитина найбільш черпає допомогу для національного самовизначення. Якщо
предметом уваги дитини стає національне, рідне, а вихователь спонукає дитину
поставитись до нього прихильно, то це є шлях до формування національної свідомості.
Працюючи з дітьми педагоги
нашої школи дбають, щоб дитина якнайкраще стикалась з національними цінностями.
В нашій школі цей процес йде двома
напрямками:
- через навчальні предмети;
- через організацію виховної
роботи.
Кожен урок з історії, правознавства,
української мови та літератури, малювання та ін. несе в собі мету
вдосконалення ставлення учнів до
Української держави, розвиток національної свідомості.
Наш учень і вихованець повинен
відповідати часу. В ньому мають поєднуватись висока духовність, національна
свідомість.
У серцях дитячих повинно жити
утвердження нової людини, як носія духовного інтелекту української нації.
Саме тому робота з цього напрямку
починається з 1 класу, бо відродження свідомості
підростаючого покоління.
Учні 1 класу знайомляться з
державними символами України, її культурною спадщиною. Вихователі намагаються
прищепити учням любов до своєї нації, відчути
себе її часткою.
Працюючи з дітьми вихователі
чітко уявляють процес формування і становлення національної свідомості і
самосвідомості дитини.
З учнями 2-4 класів
проводиться цикл таких виховних заходів: “Із знання свого родоводу”, “ Моя
бабуся”, “ Моя сім¢я”, “Що в імені твоїм”, “ Ми всі українці - єдина сім¢я”, “ Київ - столиця України” та інші.
Улюбленою формою роботи стали тематичні екскурсії “ Знайомство з містом”,
екскурсії до краєзнавчого музею.
На молодший підлітковий рік (
учні 5-6 класу) припадає національно-політичне самоусвідомлення, що передбачає
усвідомлення себе як частини нації, що має чи виборює певне місце серед інших
націй.
Учні чітко усвідомлюють себе
частиною своєї сім¢ї. Цьому сприяли заходи. Бути гідним сином (
дочкою) своєї родини,” Шануй батько і матір”, “Пісні рідного краю”.
Вихователі працюють над
продовженням знайомства з історично козацтва, з побутом українського
народу.
Головними складовими
національного виховання є громадське і патріотичне виховання. Саме тому
педагоги працюють над дотриманням дітьми моральних норм, виховання патріотичних
почуттів, спонукають і до фізичного вдосконалення громадянина-патріота. В школі
є план роботи по підготовці до
святкування 60-річчя Дня Перемоги, який містить в собі заходи патріотичної
спрямованості.
Учням старшого віку (7-9 кл.)
притаманне громадсько-державне усвідомлення. Вони переживають процес
кристалізації і шліфування громадянськості, почуття господаря держави, патріота
і оцінює їх через призму інтересів держави.
У виховній роботі з
старшокласниками використовуються такі форми робіт, як вечір, диспути, години
спілкування, дискусія. “ Мово моя колискова”, “Людина і Всесвіт”,” Для чого
живе людина”, “В чому сенс життя” та інші. Національні цінності можна
розглянути, як певні готові набуття народу і як процес їх творення. Тому дитина
в нашій школі має справу як із готовим національно-культурним “продуктом”, так
і з самим процесом творення національних цінностей. Учні приймають участь у
пошуковій роботі, записують спогади про минуле, дбають про збереження сімейних
традицій. При проведенні в листопаді 2003 року тижня пам’яті, присвяченого 70
річчю голодомору на Україні, учні 6 класу зібрали записали спогади людей, яким
довелось побачити все власними очима, пройти через це. Участь дитини у такій роботі є для неї процесом
надбання та збагачення національної свідомості.
Наука доводить, що справжнє
виховання є глибоко національним за
сутністю, змістом, характером, та історичним покликанням. Адже “нація – це насамперед, система різноманітних природних, психологічних, історико-зумовлених
ознак тіла, душі і розуму” ( К.Д.Ушинський), тобто психології, характеру ,
інтелекту певної культурно-історичної спільності людей. Як немає людини взагалі
( абстрактної, безликої, без конкретної приналежності), а є людина-українець,
росіянин тощо, так і немає виховання взагалі, а є виховання національне, стержнем якого є
виховання національної свідомості.