Соціалізація та адаптація „важкого” підлітка

через формування почуття колективізму (з досвіду роботи вихователя Гребенькової К.Д.)

 

Коли мова йде про навчальну працю вчителя, то їй як правило легко дати оцінку. Критеріями тут як завжди виступають такі кількісні характеристики, як якість знань по предмету, число переможців і призерів шкільних, районних і т.д. олімпіад, кількість підготовлених методичних розробок, запрограмованих посібників і т.д.

Оцінка роботи вихователя нерідко носить суб'єктивний характер. Серед найголовніших проблем в усі часи і для всіх народів завжди була і залишається проблема виховання.

Дитина народжується як чистий аркуш паперу. Минає час і на ньому з'являються рядки - думки і почуття, якості та вчинки, а іноді - помилки і недоліки. Звісно,  доброта і чуйність, егоїзм та байдужість не народжуються разом з людьми. Все це виховується. А життя саме поставить оцінку за все. Як же виховати дитину, щоб оцінка ця була відмінною? Академік І.А. Зязюн акцентує увагу на тому, що держава повинна виховувати своїх громадян так, щоб вони були джерелом її сили, свободи і розквіту. Вона повинна знаходити опору в мужності й мудрості своїх громадян, а не насильстві над ними. Тому лише дух людини є метою виховання. Усе інше - лад, політика, держава - є лише засобами правдивого служіння людині. Важко виховати своїх дітей, а дітей чужих ще складніше. Приходять учні з різних сімей, з різним інтелектуальним рівнем розвитку, належать до різних соціальних груп, мають неоднакові житлові умови.

Треба зупинитись на категорії учнів, яких ми називаємо важковиховуваними. Не таємниця, в кожній школі вони є і, мабуть, завжди будуть, бо існування таких дітей цілком залежить від навколишнього середовища.

Важковиховуваність школярів – складне соціальне та педагогічне явище. Його подолання вимагає від освітнього закладу ефективної системи превентивного виховання учнівської молоді. Працюючи над темою: „Соціалізація та адаптація важкого підлітка через формування почуття колективізму” я намагалася створити власну систему роботи з класним колективом, яка б відповідала вимогам та завданням роботи школи з цього напрямку.

В основу системного підходу до здійснення виховного процесу у класі покладено вивчення та врахування вікових особливостей дітей.

Ще у молодших класах я намагалася створити сприятливу психолого – педагогічну атмосферу, проводила ранню діагностику й педагогічну корекцію відхилень у поведінці, усебічно вивчала індивідуальні особливості учнів, виявляла дітей з відхиленнями в розвитку та поведінці, визначала сім’ї, у яких вихованню дітей не приділяється належна увага, з’ясовувала, яка допомога  потрібна батькам у вихованні дитини. Опрацювавши отримані результати  був створений соціальний паспорт класу.

            

 Соціальний паспорт_______9________ класу

Вихователі: Гребенькова К.Д.

1.     Кількість учнів - 31

2.     Діти - сироти - 1

3.     Діти, які залишились без батьківського піклування - 3

4.     Діти - інваліди - –

5.     Діти одиноких матерів 4

6.     Діти з багатодітних сімей -12

7.     Діти - чорнобильці - 2

8.     Кількість неповних сімей - 14

9.     Кількість малозабезпечених сімей - 16

10.Кількість неблагонадійних сімей - 6

11.  Кількість повних сімей - 13

12.  Діти з девіантною поведінкою - 5

 

 

Свою мету та виховні завдання я спрямувала на:

- утвердження принципів загальнолюдської моралі, формування морально-етичних якостей;

- виховання духовної культури особистості, створення умов для вільного вибору нею своєї світоглядної позиції;

- формування творчої, працелюбної особистості;

- розвиток індивідуальних здібностей і талантів, забезпечення умов їх самореалізації;

- формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою як могутнім чинником становлення громадянина України;

- забезпечення духовного взаємозв'язку поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного краю;

- виховання поваги до Конституції, законів України, національної символіки;

- формування національної самосвідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати для розквіту держави, готовності її захищати;

- забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей, охорони та зміцнення їхнього здоров'я.

    Система превентивного виховання забезпечує реалізацію заходів превентивного характеру, спрямованих на попередження відхилень у поведінці школярів і на запобігання розвитку різних форм їхньої асоціальної, аморальної поведінки, а саме:

-       правопорушень (схильності до агресії, крадіжок, брехні та інших вад);

-       екологічної брутальності та егоцентризму;

-       поганих звичок;

-       статевих порушень та їх наслідків;

-       важких психічних та психологічних наслідків депресії та суїциду.

Працюючи більше 20 років в школі – інтернаті я створила своєрідну систему профілактичної роботи, яку можна назвати первинною профілактикою. Їі я застосовую, працюючи зі своїм класом:

-       контроль за відвідуванням школи (ведеться мною в класному журналі, черговим – у спеціальному журналі.);

-       розроблено правила для учнів, які вивчаємо на класних годинах;

-       проводимо в класі цикл бесід, виховних годин, годин спілкування, диспутів тощо на правову тематику;

-       співпраця з батьками проводиться через батьківські збори та засідання батьківського комітету;

-       учнів охоплено постійними та тимчасовими дорученнями;

-       створено Моральний кодекс класу.

1.      Кожен у класі повинен почувати себе безпечно, тому ніхто не повинен битися та ображати будь-кого. Агресія - ознака безсилля.

2.        Всі в класі рівні незалежно від матеріального стану, національності, статі, раси та переконань.

3. Кожен має право на ім'я і звертатися один до одного слід тільки по імені. „Найприємніший звук для людини - це звук його імені" (Д.Карнегі)

4. Ніхто не повинен відчувати себе приниженим та ображеним. Нікому не можна придумувати клички чи прізвиська.

5. Всі повинні поважати право на власність і без дозволу не брати чужих речей. Поваги заслуговує й шкільне майно.

6. Ніхто не повинен боятися висловлювати свою думку з будь-якого питання. Мислити по-іншому — не злочин.

7. Будь особистістю, відповідальною за свої слова та вчинки. Не обманюй, завжди говори правду. Не хвастайся, особливо тим, що не є твоєю заслугою.

8. Не говори поза очі про людину. Скажи однокласнику прямо про все, а

не на вухо подрузі чи товаришеві.

Висновок: за самоврядуванням майбутнє, бо саме тут кожен може реалізуватись у певній області. Кожен відчує соціальну значимість. Принципи: „Самі вирішили — самі зробили — самі відповідаємо".

На кожного учня, схильного до правопорушень, заведено індивідуальну картку, яка має таку форму:

      

Моя система роботи нерозривно пов’язана з системою роботи школи:

-       у школі створено раду профілактики, яка стежить за дотриманням правил поведінки й правопорядку учнями; на розгляд ради виносяться питання із цими проблемами;

-       учнів охоплено заняттями в шкільних гуртках та секціях;

-       з учнями ведеться постійна індивідуальна робота (вихователями, педагогом – організатором, психологом, заступниками директора).

Теперішня ситуація в Україні характеризується соціально-економічною й політичною нестабільністю , поглибленням розшарування населення за рівнем доходів, девальвацією моральних норм і цінностей у суспільстві , його криміналізацією. І все це різко загострює суто підліткові проблеми. Вони лягають на морально й фізично несформовану особистість важким тягарем, з яким не кожен може впоратись самостійно. І тому , я вважаю, знання педагога покликані допомогти учням у цьому.

Було проведене відкрите заняття: „До совісті і розуму людського". Мета кожного вихователя допомогти молодому поколінню створити і будувати самих себе як особистостей, як громадян, спроможних стати корисними для прогресу суспільства, стати щасливими у власному житті.

Мене турбує майбутнє моїх випускників, як складеться їхнє життя, якими вони будуть людьми. Стараюсь навчати дітей, як пізнати себе, як справедливо оцінювати себе, як бачити світ таким, яким його бачать інші, як визначити своє життєве кредо, і, звичайно, як планувати, організовувати діяльність для досягнення визначених цілей. Проводжу дискусії про сенс життя, про загальнолюдські цінності, тести, анкети, ігри, конкурси, відверті діалоги, години спілкування - це все сприяє поступовому пізнанню себе, розумінню законів буття, відчуванню себе Особистістю.

Бесіди-діалоги: „Хто я?", „Навіщо я?", „Що чекаю від життя: мої сподівання та плани", тести: „На скільки ви обачливі?", „Чи оптиміст ви?", „Визначення темпераменту", „З'ясування власних рис особистості", тощо, допомагали впізнати своє „Я".

Розмова „Що я хочу змінити?" або „Якою стати?" визначили якості характеру, яких потрібно позбутися, і риси, яких хочуть набути. Відкрите заняття „Шкідливі звички - чи життя в своє задоволення" розширили уявлення про те, як краще діяти у життєвому процесі, як знайти своє місце в ньому. Зрозуміти такі категорії, як „життєва позиція", „спосіб життя", „життєвий шлях", „життєві програми", допомагають у роки життя, нестандартні години тематичного спілкування.

Проведені години тематичного спілкування: „Ти посеред людей і люди навколо тебе", „Жити за законами людського спілкування", „Вчись вчитися" - це допомагає творити самих себе, виховувати характер, розум, почуття. Дотримання учнями норм законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку допомогли лекція: „Основний закон незалежної держави", диспут: „Що таке правомірна поведінка, і як ти співвідносиш правові і моральні норми у своєму життя?"

Під час підготовки і проведення конференції на тему: „На шляхах відновлення української державності" діти ознайомилися з основними етапами розвитку української державності та пам'ятниками правової культури тих часів; побачили важливість сьогоднішніх досягнень і визначили завдання, виконання яких допоможе розвитку держави;

Важливо виховувати розуміння і моральні мотиви у плані їх підпорядкованості загальносуспільним вимогам. Ще жоден заклад не обійшовся без правил внутрішнього розпорядку. Перед юридичними правами людини ідуть її обов'язки. Моральні норми - основні правила всякого людського співжиття, вироблені протягом тисячоліть розвитку суспільства, є складовою загальнолюдської моралі. Кожен день. спілкуючись з дітьми, я переконувала словом - радила, вчила, поправляла, якщо потрібно - пояснювала і доказувала. Організовувала дії, які допомагала збагнути нове і на ділі проявити уміння і навики. Я думаю, що вихователь повинен подавати  приклад відповідального ставлення до життя і праці, спонукати до подібних вчинків. Дуже вдалою, на мій погляд, є така форма виховного заходу, як екскурсія. Крім  пізнавального,  художньо-естетичного,  суспільно-гуманістичного аспектів, вона відіграє ще функції просто колективного відпочинку, неформального спілкування, розвитку самоорганізації та колективізму. Скажіть, який урок замінить похід у краєзнавчий музей, де ми познайомились з минулим рідного краю. А які розповіді були після минулорічної поїздки до Глинської пустині. А скільки вражень залишив похід до Молчанського монастиря. Одне те, що учні на час екскурсії змінюють вид своєї повсякденної діяльності на інший, позитивно впливає на подальше їх навчання, згуртовує клас.

Ще один аспект роботи, що має схожу дію: колективне дозвілля. Я включаю сюди і поїздки на відпочинок у ліс, прогулянки в парк до Ярославни, шкільні вечори відпочинку і т.д.

Ми брали участь в акції допомоги ветеранам Великої Вітчизняної війни до Дня Перемоги. Зустрілися з двома із них на виховній годині. Захоплююча розповідь цих похилих за віком, але сильних духом людей, зацікавила учнів. Велике враження справила на дітей зустріч з воїнами-авганцями.

Запам'яталася дітям виховна година присвячена В.О. Сухомлинському „Великий Добротворець". Мета якої була: донести до свідомості учнів відомості про особистість Людини, Творця, Педагога, Батька; розвивати творчі здібності; виховувати повагу до людей, шану до школи. Під час проведення дискусії „Вічні цінності людини моїми очима і очима Василя Сухомлинського", діти завчили вислови В.О. Сухомлинського

1. „Людина народжується не для того, щоб зникнути безвісною, нікому невідомою пилинкою. Людина народжується для того, щоб залишити по собі слід вічності."

2. „Роби добро не тільки тоді, коли тебе бачать люди; значно більше треба для того, щоб бути справжньою людиною тоді, коли тебе ніхто не бачить".

3. „Благородні почуття - вірний страж совісті",

4. „Дівчино, для того щоб бути людиною, треба бути розумною, духовно

багатою".

Девіз цієї розмови був: „Від вихованості розуму - до вихованості душі". Кожним проведеним виховним заходом стараюсь підготувати дітей до самостійного життя.

Наш учень і вихованець повинен відповідати часу. В ньому мають поєднатися висока духовність, національна свідомість, інтелектуальний потенціал. В навчально-виховному процесі головним вважаю виховання, а потім - навчання. Хоч ці аспекти тісно переплітаються, забезпечуючи розвиток громадянина України, професіонала. Виховання, навчання - означає створення себе, свого нового образу, свого „Я". Отже головне - це дитина, її бажання, прагнення, запити. Своє завдання вбачаю в допомозі дітям у їхньому ставленні, підтриманні навіть найменшого просування на шляху у розвитку своїх потенційних можливостей. Дуже важливо дати учневі ключ до самовдосконалення, самопізнання, самовиховання. У дитячих серцях повинно жити утвердження нової людини, як носія духовного інтелекту української нації. Тому на заняттях ми ретельно вивчаємо Конституцію України, її символи. Була проведена бесіда „З історії державних символів", рольова гра. „Захист прав дітей в нашій державі". Наука доводить, що справжнє виховання є глибоко національним за сутністю, змістом, характером, та історичним покликанням. Адже „нація - це насамперед, система різноманітних природних, психологічних, історично - зумовлених ознак тіла, душі і розуму" (К.Д.Ушинський), тобто психології, характеру, інтелекту, певної культурно-історичної спільності людей. Як немає людини взагалі (абстрактної, безликої, без конкретної приналежності), а є людина - українець, росіянин тощо, так і немає виховання взагалі, а є виховання національне, стержнем якого є виховання національної свідомості. В кожному проведеному виховному заході я ставила перед собою вище згадувані цілі. Особливу категорію дітей складають діти - сироти і діти позбавлені батьківського піклування. Це діти які не позбавлені притулку, але вони позбавлені домівки. І це найгірше. Де прокинеться їхня свідомість? Що вихопить вона вперше, що прихопить із собою у далеку дорогу: наші стіни. ляльки, співчутливу усмішку вихователів? А діти наші ростуть і те, що посієш, те й зберемо у старості в своїй роботі прагну навчити дітей любити життя і творити красу, хоча в динний час робити це дуже важко. Як виховувати чуйну, національно-свідому, інтелектуальну людину в сучасних умовах? Як прищеплювати почуття прекрасного, коли життя таке страшне? Важко кривити душею, дивлячись в чисті юні очі. Але це не змінить відповідальності добросовісно, самовіддано нести свій учительський хрест. Тут на допомогу, як лакмусовий папір, приходить наїла совість. Вона нас часто плямує, вона вказує, що ми зробили не так, що ми пропустили у вихованні дітей. Відома істина: не вміло посаджене дерево засихає. Це саме можна сказати і про дитину. Тому я прагну у кожного віднайти щось особливе, неповторне. З цією метою застосовую анкети самохарактеристик учня. Вся виховна робота спрямована на формування в учнів впевненості в собі, прагнення до самовдосконалення, вміння практично мислити Ми повинні вчити кожного вихованця бути людиною, пам'ятаючи народне прислів'я, яке твердить, що дитина - гість у нашому домі (тобто школі), а тому треба поспішати кожного дня виховувати кращі загальнолюдські риси, зважаючи на чинник часу.

Сад не дасть врожаю, як добре не подбає садівник. (Народна мудрість) А тому вчасно, систематично, творчо, бережно дбати про шкільний сад-вихованців.